Мабуть, багатьом цікаво: звідки походить мистецтво макіяжу, з чого все почалось, скільки йому років?
"Косметика" - слово грецьке, від kosmetice – "мистецтво прикраси". Перші свідчення застосування косметичних засобів відносяться до льодовикового періоду. Не встигла людина злізти з дерева, а вже взялася за губну помаду й олівець для підведення вій і брів. Це не перебільшення! У печерах льодовикового періоду археологами знайдені саме помада і палички для підфарбовування вій. Розфарбовування обличчя різними мінеральними і рослинними барвниками носило релігійний характер. А жир тварин слугував захистом від холоду і води.
Батьківщиною ж косметики вважається Древній Єгипет. Любов єгиптян до косметики була настільки велика, що навіть священним тваринам в храмах (кобрам, крокодилам, кішкам, бикам) малювали кола навколо очей фосфорними фарбами, а статуям яскраво вимальовували очі. У результаті, очі починали володіти неповторним гіпнотичним впливом. Не випадково давньоєгипетські образи приковують до себе увагу багатьох людей і, в той же час, не допускають чужих у свій внутрішній таємний світ. Багато секретів косметики були відомі тільки жерцям і обраним і зберігалися в суворій таємниці. Наприклад, особливий малюнок чи браслет на щиколотках і зап'ястях продовжував молодість, особливий макіяж очей повертав людині життєрадісність і енергію, а також сприяв успіху на любовному фронті, деякі сполучення квітів чи малюнків, запахи і мазі зцілювали від хвороб, допомагали домагатися прихильності богів, а отже щастя i успiху.
Найбільшу увагу в макіяжі приділяли очам - "дзеркалу душі", їх фарбували густою чорною рідиною, наносячи її на повіки пензликом чи спеціальною тонкою паличкою. Фарба робила очі виразними і такими, що ніби розмовляють з вами.
Крім того, часто косметика мала і профілактичні властивості, наприклад, фарба для повік запобігала їхньому запаленню від сліпучого сонця і сухого вітру, оздоровлювала шкіру, відлякувала своїм запахом комах, охороняла від хвороб. Малахітова зелень, яку застосовували як тіні, зціляла різні захворювання очей. Хотілося б, щоб косметика сьогодення мала таку ж якість. Однак, якщо всього кілька років тому косметичні препарати практично цілком складалися з хімічних компонентів, то тепер, навпаки, усі знамениті і поважні фірми все частіше використовують натуральні продукти природи.
Так, при розкопках археологи знайшли безліч інструментів: фарби для волосся, ароматичні есенції, олії для голови, гребені, дзеркала, пудрениці з рисовим порошком-пудрою і пушком, пензлики для чорніння вій і брів, для підфарбовування губ, щипчики для висмикування волосків, пемзу для нігтів і фарбу для їхнього фарбування. Був відкопаний цілий косметичний кабінет, що знаходився в храмі однієї з могутніх цариць Древнього Єгипту. Дуже популярні були засоби для відбілювання обличчя. Так, відомо, що Клеопатра для збереження ніжності і білизни шкіри використовувала мазь, основним компонентом якої був роздрібнений крокодилячий кал разом з білилами. У Древньому Єгипті прекрасно знали всі цілющі і косметичні властивості ароматичних олій і пахощів, які дуже цінувалися і коштували так дорого, що за ціною прирівнювались до коштовностей і зберігались в спеціальних скриньках із сандалового дерева. З Єгипту мистецтво макіяжу поширилося на весь світ. Особливу увагу косметиці приділяли римляни (великі знавці людських задоволень). На косметичні товари імперія витрачала надзвичайні засоби. Були часи, коли захоплення римлян зайшло занадто далеко, і Сенат був змушений прийняти спеціальний закон, що обмежує ввіз косметики. Усього за рік Індія, Китай і країни Аравії спустошували римську скарбницю за рахунок продажу косметичних засобів. Парфуми додавали у вина (нічого дивного - натуральний продукт, ніякої хімії, не те, що сьогодні), ароматизували ними повітря в банях, примiщенні. Древній світ пахнув...
Прототипом сучасної косметички – маленької сумочки з ароматними дамськими хитрощами – був футляр-несесер з фарбами й інструментами для догляду за обличчям. Ці футляри вважалися ознакою багатства. Для шкіри обличчя і тіла – пальмова олія, для рук – м'ятна олія, для волосся – майоранова мазь. Як пудру використовували суміш крейди зі свинцевими білилами. Рум’янами слугували винні дріжджі й охра. Вії і брови підводилися грифелями і сажею. До речі, древні жінки парфумами називали зовсім не ароматичні рідини, а – мазі. У цьому був сенс – мазь довше тримається на тілі і зв'язує запах. Відомо, що улюбленими парфумами Цезаря була мазь "Теліум" - суміш маслинової олії з цедрою апельсина.
З арабських країн у Європу хрестоносці завезли воду з пелюстків троянд. Генріх Мондвіл (автор книги про косметику, 1903р.) приписував ароматичним речовинам чарівну силу...
Новий розквіт "мистецтва прикраси" припав на епоху Відродження. За теорiєю Фіренцуоле чоло жінки повинне бути в ширину не більше, ніж його подвійна висота. Шкіра обличчя повинна бути світлою і гладкою, скроні - не занадто вузькими. Брови - темні і густі, білки очей - синюваті, повіки з ледь помітними жилками, вії - світлі. Краще глянути на картини да Вінчі, Рафаеля і Тиціана – красуні великих живописців точно відповідають вимогам ченця.
У ХVІ столітті Європу захопила мода на білий і червоний колір. Красивим стали вважати відкрите високе чоло. Модницям приходилося вискубувати брови і вії, щоб підкреслити чистоту шкіри і плавність ліній обличчя.
XVII століття виникла мода на пудру. Її змішували з яєчним білком і наносили на обличчя дуже густим шаром – чим товстіше, тим краще. Королева Англії Єлизавета I промальовувала на шарі пудри судини обличчя, щоб підкреслити прозорість шкіри. Трохи пізніше з'явилися мушки – шматочки чорного і червоного пластиру, якими прикривали дефекти на обличчі.
У XVIII столітті в моду ввійшли накладні брови із шматочків мишачих шкурок. За щоки закладали коркові кульки – щоб підкреслити округлість обличчя. Білилами і рум’янами прикрашали навіть зовсім юні обличчя, які не потребували ніяких прикрас... Звідси і "ляльковий" вид портретів того часу – не каприз художника, а суворі реалії. Хочеш бути красивим – "штукатурся" до повної знемоги. Схильність до зловживання косметикою призводило до курйозів. Сенат Франкфурта-на-Майні навіть видав спеціальний указ, який вважав обманом залучення в шлюб жінкою чоловіка, якщо вона приховувала косметикою свої недоліки. Ще косметика служила зброєю великої політики. В епоху правління Катерини Медичі в ході були мазі, пудри, парфуми, що містять смертельну отруту. Історія зберегла ім'я майстра смертельних прикрас. Це Рене Флорентієць, парфумер і отруйник.
У Древній Русі прості і чисті російські жінки, фарбувалися на всю, так , що здавалися просто розмальованими пензликом художника. У косметичних цілях, як і у всіх інших країнах, застосовували, в основному, рослинні засоби. Наприклад, для рум'ян і помади використовували сік малини, вишні, натирали щоки буряком. Для підсилення чорноти очей і брів підходила чорна сажа, іноді використовували коричневу фарбу. Для надання шкірі білизни брали пшеничне борошно чи крейду. Для фарбування волосся так само використовували рослини, наприклад, шкіркою цибулі зафарбовували волосся у коричневий колір, шафраном з ромашкою - у біло-жовтий. Червону фарбу одержували з барбарису, малинову - з молодих листів яблуні, зелену - з цибулі, листків кропиви, жовту - з листків шафрану, кори вільхи і т.д. Знали "характер" кожного кольору і його вплив на людину, за допомогою якого можна було закохати в себе, чи навпаки, відігнати.
Така коротка історія косметики. Це вічне мистецтво (старше, ніж живопис i музика!) знаходиться в постійному розвитку i удосконаленнi. Але суть залишається непорушною – жінка породжена для того, щоб бути прекрасною!!!
